Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Іван Многогрішний: Довге. Про літо, вечір та червневе божевілля - ВІРШ


Іван Многогрішний: Довге. Про літо, вечір та червневе божевілля - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 14

Пошук


Перевірка розміру




Довге. Про літо, вечір та червневе божевілля

На літньому,міському бульварі , Зустрілися дві самотності. Одна-це суцільна трагедія, Сумлінна, своїми талантами бита, Малювала чудово і любові не знала. Інша-розбита жахливішим лихом. Сумує і кружить як хмура лисиця, Завжди позіхає на хмурі зіниці, Любов'ю зігріта, горіла одна. Обидві вони закохались, Не бачили болю й страху, Жили тільки мріями, блукали в фантазіях, І сміх проливався і слух розпливався, У вірнім й суптильнім всесвіті щастя. Але одного зробити вони все ж не могли, Або не хотіли, хоча й не важливо, Вони не казали "люблю" ,одне одному. Так,вони упивались і на люд їм було все одно, Але з уст їх невпинних здіймались, Поцілунків полум'я, люттю обромлене, Непокорене дивом. І тому, чомусь все йшло шкереберть, Губи политі райським нектаром, Здавалися рваною гумою, Гіпсом зіпсованою, пилом притрушеною, Цілувать стало боляче. Небуло любові, стало боляче жити, Багряним полотнищем пристрасть змивала, Навіщо ж одне одного губити? Люттю покровною зірка палала. Щастя зруйновано, мить була втрачена, Хоча не було замислу в цій миті. Ця мить- це похоті мрія безмежна, Незбутнє марево закоханих пар, Забута надія, ненадійного світу. Життя незатійливе, закинуло долю, Закинуло долю, в люту неволю, Незрима дорога палала терпінням. Дві самотності залишились до світанку, Чекати сліпого прозріння, Думати про вічне, Отрути краплі пролити, Дарувати ласки й останню потугу. Сидять дві самотності, на лавці печальній, За обрієм ранок махає рукою, Лиш погляд їхній блукає, А небо всевишнім кружляє.

ID: 771218
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 14.01.2018 00:48:30
© дата внесення змiн: 14.01.2018 00:48:30
автор: Іван Многогрішний

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (169)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Ольга Калина, 14.01.2018 - 12:13
12 12 12
 
Лилея, 14.01.2018 - 09:20
Хороший, со смыслом стих!!!
Прочитав...так и хочется сказать...если встретились два одиноких сердца, почему они одиноки?
Если встреча произошла, почему они не могут соединить свои сердца?
Если они почувствовали один другого... То значит - это Любовь!!!
Даже ,если не сказаны слова ...загляни в Душу...глаза... всё поймёшь!!!
Со Старым Новым годом!!!
Пусть все желания исполнятся!!!
Вас любят!!! Не сомневайтесь!!!
12 12 16 flo06 16 ny4 ny5 ny1 ny3 flo36
 
Іван Многогрішний відповів на коментар Лилея, 01.01.1970 - 03:00
Благодврю за коментарий. Хочу заметитт только то, что я не писал про сердца. Я не написал ни единого слова "сердце", ибо описывал одиночества, которые хотябы в этом произведении имеют плоть и кровь и могут встречаться, целоваться и прочее))
Но они не могут сказать о любви потому что они одиночества, а по моему мнению слова что-то все таки изменяют в миропонимании таких чувств))
 
Лилея відповів на коментар Лилея, 14.01.2018 - 13:17
О,да...просто читая, мне хотелось представить возвышенную любовь, поэтому и Сердце...конечно же, я с Вами согласна...тело тоже желает любви...
Извините, пожалуйста, но я думаю...если я в Ваш стих добавила ещё и любовь Сердца, то от этого любовь в Вашем стихе станет более гармонична...
Это как Солнце и Луна...
Солнце - энергия, плотская любовь...
Луна - внутреннее состояние...
Всё должно быть гармонично...
flo36
 
Іван Многогрішний відповів на коментар Лилея, 01.01.1970 - 03:00
Мне тоже думается что гармония должна быть во всем. Но в том-то и суть что получается я описывал полную дисгармонию, если уж со стороны смотреть. Любовь, которая невозможна из-за того что любовь познали именно одиночества, а не люди)
 
Лилея відповів на коментар Лилея, 14.01.2018 - 14:58
Вони не казали люблю один одному...
Перечитала стих ,чтоб понять...два одиночества...говорят...я по этому , прочитав,подумала, что им так не хватает слов любви друг к другу...вот это предложение для меня было ключевым...
Вот я , например, напишу стих,он приходит сам...читаю...не могу понять, что я написала...а информация пришла...её в голове может и не быть, а в Душе Есть... flo36
 

Нові твори