Перестуком вагонять колеса,
Побратими заповнили зал.
В сльозах радощів лишні словеса,
«Маріуполь»… прийшов на вокзал.
Як солдати… ялини звелися,
Побратима стрічає сім’я.
Братове, як один обнялися,
Україна тут… наша земля!
На пероні лаштуєм гостину,
Вип’єм друже наш чарку вина.
Щоб завів ти скоріше родину,
Щоби швидше скінчилась війна.
Щоб ви діток своїх народили,
Ми ще й вдома накриєм столи.
Щоби зайди Вкраїну звільнили,
Щоб Дніпром їхні кості спливли.
Возрождає ’ся ВкрАїни Слава,
Хвилі буйні Ревучий несе.
Повертається доля ласкава,
Україну… Господь збереже!
Друга у відпустку після госпіталю сьогодні зустрічали. Є Господь на світі куля снайпера шрам лишила від ока до вуха. Ангел шепнув схилити голову на плече в останню мить. З святом древнім, як Україна Василя (не обрізаного) -Місяця нашого та Маланки ( не жидівської) , а доньки Богині - водиці нашої Лель.
