Учора був настрій у тебе чудовий,
Здавалось - душа понад хмарами лине,
А нині щось, ніби в повітрі повисло,
Грозою запахло, тебе не зупиниш.
Ти можеш сміятись й нести усім радість,
Струмочком гірським, тоді, ллється твій голос,
Та раптом, тебе, немов підмінили,
Погане у всьому шукаєш навколо.
Жіноча душа - таємниця велика,
Напевно, у тобі живе дві людини,
Одна життєрадісна, лагідна й щира,
А іншу не витримаєш і години,
В душі твоїй, певно, захований важіль,
Якщо не так йо́го натиснути,
З хорошої дівчинки - станеш відразу,
Вульгарна, сварлива і зла, що не втримати.
Давай ми той важіль знайдем удвох разом,
І спробуєм ласкою, ніжністю втримати,
Щоб згода між нами лишилась назавжди,
Нехай все погане позаду залишиться.
Жінки непередбачувані. 
