Він народився поміж гір в спекотний літній день із хмари сильної.
- Дзінь-дзінь! Дзелень-дзелень... Дзелень! - так дзвінко-дзвінко задзвенів.
Так швидко через ліс побіг... побіг... мерщій...мерщій ...у гай аж до беріз!
А там велика є ріка. Бурхлива. Так шумить! І хвилями хлюпочеться, і
стрімко так біжить!
З тією річкою струмок тепер єдиним став, від радості - пустився в пляс,
дзвінкіше заспівав. А тут, таких як він, струмків дуже багато є.
Радіє кожному ріка і сили додає.
І плине вільно вже вперед красива та ріка... Могутня, вільна, гомінка,
весела і легка!
Отак і ми усі тепер у дружбі маєм жить. Повік нікому не здолать, краплин
не розділить! Бо так сильнішими стають навіть в найтяжчий час.
Мов джерело ясне дзвенить нехай і кожен з нас.
Отак і ми усі тепер у дружбі маєм жить. Повік нікому не здолать, краплин
не розділить! Бо так сильнішими стають навіть в найтяжчий час.
Мов джерело ясне дзвенить нехай і кожен з нас.
Саме так!
Саме так, Світлано!!!
