Спустошений, поранений мов звір,
Царю закривши не поважний рот,
Минув Ліст шлях на батьківщину,
Приїхав в майже рідну Україну …
Тут може легше дихалось йому,
А може Київ, Львів десь подихом чи сном
Писали музику свою …
Тут він зустріне Кароліну.
Не кажуть, що була красуня.
Розумниця, начитана була
І музику в собі несла…
Душа його від неї ожила.
І «Гімн любові» з-під пера -
Це і її велика перемога.
А далі залишилась лиш дорога.
На ній любов його не вберегла …
Якщо була на це і божа воля,
Чи може навіть божий страх?!
Чернечий сан, повернення додому
Хіба що вартий шлюб чогось, що не на небесах …
Він залишив баладу нам про Україну.
Чи може потонув в її піснях?
Як друг його Шопен у форте і піано,
Десь заблукав в майбутнього віках …
