Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Вересюк: МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ! - ВІРШ


Мирослав Вересюк: МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 41
Персональный ЧАТ Alfa
Персональный ЧАТ Deidra
Персональный ЧАТ Inshy
Персональный ЧАТ Nino27
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Petra pan
Персональный ЧАТ Polarstern
Персональный ЧАТ Ros
Персональный ЧАТ RudyMental
Персональный ЧАТ Zoia_Berezovska
Персональный ЧАТ Іван Демченко
Персональный ЧАТ Андрій Толіч
Персональный ЧАТ АндрійМазан
Персональный ЧАТ В. Штефан
Персональный ЧАТ Волинянка
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Еkатерина
Персональный ЧАТ Евгений Познанский
Персональный ЧАТ Коля Зая
Персональный ЧАТ Ксенія О
Персональный ЧАТ Лілія Ніколаєнко
Персональный ЧАТ Лілея1
Персональный ЧАТ Лія Лембергська
Персональный ЧАТ Лю
Персональный ЧАТ Любов Іванова
Персональный ЧАТ Микола Коржик
Персональный ЧАТ Михайло Гончар
Персональный ЧАТ Надія Башинська
Персональный ЧАТ Надія Медведовська
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Николай Процюк
Персональный ЧАТ Оксана Батицька
Персональный ЧАТ Олена Рябуха
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ П.БЕРЕЗЕНЬ
Персональный ЧАТ Світлана Петренко
Персональный ЧАТ Сергей Дунев
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Юлія Поліщук
Персональный ЧАТ Юлія Рябенко
Персональный ЧАТ уляна задарма

Пошук


Перевірка розміру




МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ!

Матусю, рідна! Як я завинив! Про це збагнув коли тебе не стало. Слова пестливі скупо говорив, Та і в любові признавався мало. Чомусь пручався коли ти мене До себе намагалась пригорнути. Матусю рідна, матінко , нене, Як я хотів би час той повернути. Тебе я пригортав би до грудей Щоб ти любов синівську відчувала. Ти найрідніша із усіх людей, Дала життя і душу віддавала. Недосипала, не покладала рук, Та все встигала, дома, на роботі. А крик душі і біль фізичних мук Завжди були заховані в турботі. Для кожного знаходила хвилину. Потрібне слово у потрібний час І так раділа коли всю родину, За стіл садила, пригощала нас. В щоденних, вічних клопотах своїх, Старалася усім нам догодити. А ми чомусь не бачили як сніг, Вже взявся коси твої порошити. Були в своїй байдужості сліпі, Коли тебе не стало – зрозуміли, На вдячність і слова були скупі, Занадто пізно ми про це прозріли. Тож просимо прощення в молитвах, Лунають щиро каяття спізнілі. Від слова МАМА гірко на губах, Зрадливо губи терпнуть занімілі… 25.12.2017 р.

ID: 768065
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 25.12.2017 19:38:09
© дата внесення змiн: 25.12.2017 19:38:09
автор: Мирослав Вересюк

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: laura1, Виктория - Р
Прочитаний усіма відвідувачами (90)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

laura1, 26.12.2017 - 00:07
12 17 cry Це правда, пане Мирославе. Розуміємо, коли вже пізно.
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар laura1, 26.12.2017 - 00:56
І залишається жити з почуттям вини...
 
Радченко, 25.12.2017 - 22:27
Боляче читати. Вдячна Вам за вірш. 16 17
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Радченко, 26.12.2017 - 00:55
І боляче розуміти це тепер, що пережили наші батьки і через які поневіряння пройшли.А виховання було таким, що проявити ніжність до батьків, було проявом чоловічої слабкості... Я маю на увазі суспільне виховання...
 
Виктория - Р, 25.12.2017 - 20:53
Зворушливо, 16 17
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Виктория - Р, 26.12.2017 - 00:42
Можливо..., але запізно...
 
Чайківчанка, 25.12.2017 - 19:50
give_rose 12
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Чайківчанка, 25.12.2017 - 20:43
hi give_rose
 

Нові твори