Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Вересюк: МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ! - ВІРШ


Мирослав Вересюк: МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ! - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ!

Матусю, рідна! Як я завинив! Про це збагнув коли тебе не стало. Слова пестливі скупо говорив, Та і в любові признавався мало. Чомусь пручався коли ти мене До себе намагалась пригорнути. Матусю рідна, матінко , нене, Як я хотів би час той повернути. Тебе я пригортав би до грудей Щоб ти любов синівську відчувала. Ти найрідніша із усіх людей, Дала життя і душу віддавала. Недосипала, не покладала рук, Та все встигала, дома, на роботі. А крик душі і біль фізичних мук Завжди були заховані в турботі. Для кожного знаходила хвилину. Потрібне слово у потрібний час І так раділа коли всю родину, За стіл садила, пригощала нас. В щоденних, вічних клопотах своїх, Старалася усім нам догодити. А ми чомусь не бачили як сніг, Вже взявся коси твої порошити. Були в своїй байдужості сліпі, Коли тебе не стало – зрозуміли, На вдячність і слова були скупі, Занадто пізно ми про це прозріли. Тож просимо прощення в молитвах, Лунають щиро каяття спізнілі. Від слова МАМА гірко на губах, Зрадливо губи терпнуть занімілі… 25.12.2017 р.

ID: 768065
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 25.12.2017 19:38:09
© дата внесення змiн: 25.12.2017 19:38:09
автор: Мирослав Вересюк

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: laura1, Виктория - Р
Прочитаний усіма відвідувачами (74)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

laura1, 26.12.2017 - 00:07
12 17 cry Це правда, пане Мирославе. Розуміємо, коли вже пізно.
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар laura1, 26.12.2017 - 00:56
І залишається жити з почуттям вини...
 
Радченко, 25.12.2017 - 22:27
Боляче читати. Вдячна Вам за вірш. 16 17
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Радченко, 26.12.2017 - 00:55
І боляче розуміти це тепер, що пережили наші батьки і через які поневіряння пройшли.А виховання було таким, що проявити ніжність до батьків, було проявом чоловічої слабкості... Я маю на увазі суспільне виховання...
 
Виктория - Р, 25.12.2017 - 20:53
Зворушливо, 16 17
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Виктория - Р, 26.12.2017 - 00:42
Можливо..., але запізно...
 
Чайківчанка, 25.12.2017 - 19:50
give_rose 12
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Чайківчанка, 25.12.2017 - 20:43
hi give_rose
 

Нові твори