До Сіверщини у нашій краіні належить Чернігівська область, значна частина Сумськоі області, частина Полтавськоі і Харківськоі. Народ сіверяни, сівера, сувар відомий дуже давно. Початок відомостей про нього у перській легенді про рідних братів Тура й Сайріму, записаній у "Шахнаме". Нащадки Тура то туранці, скіфи; нащадки Сайріми савромати, майбутні сіверяни. Як бачимо, переказ Геродота про те, що савромати утворилися з сімбіозу скіфів та амазонок малоймовірний, амазонками були й скіфянки й савроматки. Савромати допомогли своім найближчим родичам скіфам при перській навалі Дарія у 512 році до н.е., виступивши іхними союзниками. Далі історики плутають савроматів з безліччю кочових племен, як то язиги, алани, роксолани й т.д., називаючи ці племена сарматськими. Але вони жили поруч з савроматами, а не були ними. У тих ж аланів гаплогрупа ДНК - G, як у кавказців, а у скіфів й савроматів R1a. Подальша назва савроматів сівера, сувар з'являється в історіі антів, сувари були часткою антів, іх кінним військом. Далі відомо, що найбільш боєздатною кіннотою гунів були сувари, вони погромили остготів, вбивши іхнього короля Вінітарія за напад на антів, сувари врятували Аттілу від поразки на Каталаунських полях в битві з римлянами але зазнали там значних втрат. Тож з розпадом держави гунів сувари поселяються на нинішній Сіверщині. Нестор Літописець перераховує слов'янські племена і окремо ставить сіверів. Чернігово-сіверські князі Ольговичі завжди провадили суверенну політику. Плем'я сувар взяло участь також у формуванні Камськоі Булгаріі. Саме сувари повністю погромили монголів після битви на Калці у 1223 році, властувавши ім засідку у межах Камськоі Булгаріі. Далі сіверяни стали зватися севрюки. Тож бачимо, що цей народ завжди був дуже войовничим.
