Ти мене родила, мамцю, влітку,
До кінця підходили жнива -
Свого сина – найдорожчу квітку
Ти тоді була ще молода.
Змаленьку леліяла щоднини,
Віддавала все тепло душі.
В день, як були в мене іменини,
Ти була завжди у метушні.
Крізь роки прийшла до тебе осінь,
Твої коси вкрила сивина.
Та для мене ти красива й досі
І в душі лишилась молода.
Щось в моєму серці обірвалось,
Коли ти злетіла в небеса.
В голові усе нараз змішалось,
Залишились сльози, як роса.
Я курю і дим від сигарети
Йде у небо, мов через літа…
Дивиться на мене із портрета,
Мама, яка й досі молода.
