Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дружня рука: Алегорія реальності - ВІРШ


Дружня рука: Алегорія реальності - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 10

Пошук


Перевірка розміру




Алегорія реальності

Дружня рука :: Алегорія реальності
Ти живеш в тому далекому столітті, Де не літають в небі літаки, Де ще ніхто не бачив, як злітає в космос корабель. Величне те твоє століття … Захоплює лиш музика, пастель чи акварель … Ось тут на полотні ти слухаєш концерт фортепіанний, Але порив твій нездоланний ... Ти мрієш, ти так відверто мрієш, Обертаючи навколо себе Свій світ тонкий, ажурний, філігранний … Оперлася рукою на фортепіано, А інша у повітрі, грається, пливе. Я руку цю легенько взяв і потягнув до себе … Якби ж я знав, що вона оживе … Збентежена, налякана, щаслива Стоїш ти біля мене. Ще у полоні свого сну … Позичив б хто хоч на хвилину мені крила! В небо до хмар тебе таку я понесу … Я знаю, лиш від того будеш ти щаслива, Коли побачиш з висоти земну красу, Попрошу я на ці години важкі залізні крила, А друг підніме нас у небо в літаку … А ще тебе здивує музики суцвіття. А може ти її не зрозумієш? Захоплена. Старих крісел не бачиш бутафорського лахміття. Ти музику краще за всіх слухати вмієш … Нічого ти не бачиш і не чуєш. Ти нею дихаєш, ти нею чаруєш. Повторюєш руками її ноти І згладжуєш сюжети й різкі повороти … Тебе назад провести у твій світ … Назад віддати у твою картину … Не можу я! Не намалюю я на «полотні» іще одну таку людину … Моя ти неповторна, виняткова, нічия … Навчитись б слухати такий твій дивний світ … Завісу, що над сценою, зірвати. І чути музику навчитись безупинно. Де ж тут мені на твоїй сцені стати? Немає місця. Тільки одне вільне. Тут за роялем. Я так не вмію грати … А ти не бійся. Не руками грають. Тут почуття на клавіші … лягають. Порожній зал музею. Відвідувач пропав. Не знають, як він вийшов. Так наче сам зайшов, постійно з кимось розмовляв … Стояв ось тут. І хтось картину цю змінив. Такого ми на ній не помічали. Тут піаніст. Він мов на день ожив ….

ID: 766977
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 19.12.2017 19:52:24
© дата внесення змiн: 18.03.2018 18:33:34
автор: Дружня рука

Мені подобається 6 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (138)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

вчитель, 19.12.2017 - 20:51
Цікаво! Вірш формою нагадує вільний (верлібр), а присутня рима...Руйнуєте всі закони піїтики: хочеться "включити умняк" і не хочеться руйнувати критикою сприйняття. Щось є у вірші привабливе, чарівне, можливо, щирість?..Для "пишу рідко" непогано...Чому така назва? ghmm
 
Дружня рука відповів на коментар вчитель, 19.12.2017 - 21:27
Тому що насправді немає ніякої картини, ніякого піаніста, ніякого музею і навіть немає цієї музики ... є наше щоденне життя, яке ми не в стані сприйняти адекватно ... приблизно так, як ви пишете про каву ... треба ж було це побачити чи почути ... можна ж було написати про те, як це шкідливо чи скільки це коштує у львівських кафе ... телевізійно-інтернетні люди не чують слів музики ... ми втрачаємо вміння спілкуватися і розуміти одне одного ... найкраще це проявляється у відносинах чоловіка і жінки ... і насправді я дуже далекий від стандартів піїтики ... я вже десь вп'яте намагаюся це показати, але в образах ... добре, якщо образи вдаються гарні і привабливі ...дякую за коментар
 
Лилея, 19.12.2017 - 20:23
Ти мрієшь, ти так відверто мрієшь,
Обертання навколо себе,
Свій світ тонкий, ажурний,філігранний...
Позичів б хто хоче на хвилину мені крила!
В небо до хмар тебе таку я понесу...
Она - особенная,романтичная, такие жили ещё в прошлом...
Как в наше время не хватает таких качеств!
Он - настоящий рыцарь!
Ему не нужно одалживать крылья...
Он умеет летать!!! 31 32
Бесподобная парочка!!! 42 43
Созданы друг для друга!!! 16 16
Как всегда, восхищена!!!
12 12
39 flo06 39 flo06 39 flo06 flo36
 
Дружня рука відповів на коментар Лилея, 19.12.2017 - 20:24
дякую ny4 ny5
 

Нові твори