Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Теоретик: Основи поетики. Канцона - ВІРШ


Теоретик: Основи поетики. Канцона - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 29

Пошук


Перевірка розміру




Основи поетики. Канцона

Теоретик :: Основи поетики. Канцона
Канцо́на, або Кансо́на (італ. Canzone – пісня), — напівтверда строфічна форма середньовічної лірики трубадурів Провансу (Бернарт де Вентадорн, Джауфре Рюдель, Бертран де Борн та ін), пісня, власне вірш кансо про лицарську любов, зумовлений культом Дами. Походить від народного хороводу, пов’язаного з рухом його учасників, півколо, повернення, коло. Будова канцони була строго строфічною, часто з наскрізним римуванням, схема якого у кожного твору виявлялася своя, характеризувалася ізометризмом. Зазвичай строфа, яких нараховувалося п'ять-сім, складалася з двох частин: висхідної з почерговим розташуванням довгих та коротких версів, поділеної на «два кроки», та низхідної, тобто коди. Остання строфа (торнада) була коротшою за інші, присвячувалася Дамі серця. Із Провансу канцона поширилась у Північній Франції, Італії, Іспанії, де набула канонічного вигляду, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі (назвав канцоною частину «Пекла» з «Божественної комедії», присвятив аналізу жанру другу книгу «De volgan elogio»), Дж. Боккаччо та ін. Її розквіт виражений лірикою Ф. Петрарки, автора збірки «Канцоньєре», канцони «До Італії»: [...> Прошу, моя канцоно, Розважливо і лагідно лунай, Бо йти тобі на можновладні люди, У кого повні груди Пихи, омани й гордощів украй Їх правда — завжди ворог. Знай, Ти знайдеш відгук і прихильність щиру Лиш в колі обранців тіснім «Чи чуєте? — скажи ти їм, — Я йду й волаю Миру! Миру! Миру!» (переклад Д. Паламарчука) В українській літературі канцона відома в перекладах І. Франка, М. Бажана та ін. Українські поети рідко зверталися до цієї форми. Так, у циклі «Весна» В.Самійленка, крім сонетів, містяться дві канцони: Вона вже йде, І серце жде Її, як кралю молоду, Іди скоріш, Мене потіш, Тобі назустріч я піду В ряснім гаю Журбу свою Забуду, щастя там знайду, По муках всіх До чар твоїх З сльозами щастя припаду Тобі ясній, Тобі благій Я розповім свою біду, Твоїм квіткам, Твоїм пташкам Гучні я співи заведу Іди ж мерщій! В природі свій Я чую вже твою ходу Красо моя! Зустріну я Тебе, як кралю молоду. Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К : ВЦ «Академія», 2007. — С. 461 (Енциклопедія ерудита)

ID: 766739
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.12.2017 15:54:32
© дата внесення змiн: 18.12.2017 16:43:49
автор: Теоретик

Мені подобається 10 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Светлана Борщ, Ольга Калина, Зоя Енеївна
Прочитаний усіма відвідувачами (569)
В тому числі авторами сайту (75) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Викчер, 20.12.2017 - 12:35
Зверніть увагу на рифмування: молоду,я піду,там знайду,припаду,свою біду,заведу,твою ходу,молоду.Самим поміркованим рифмуванням з легкістю створювався вірш.
 
Дякую.Мені сподобалось звучання такого римування. 12 12 12 39
 
Ольга Калина, 18.12.2017 - 16:24
12 12 12 12 flo19
 

Нові твори