Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дружня рука: Моя зимова тепла ніжність - ВІРШ


Дружня рука: Моя зимова тепла ніжність - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 16

Пошук


Перевірка розміру




Моя зимова тепла ніжність

Дружня рука :: Моя зимова тепла ніжність
Вокзал. Він знову. Сідаю в крісло. Такий ось новий рік. Коротесеньку розмову собі придумав. Співрозмовник – за вікном лапатий сніг … Якась ця дивна смска. Спіши. Нема вже зовсім часу. Втомились вже тебе чекати. Нікого я не знаю в цьому місті, Хто б міг мені таке ось написати? Адреса тут внизу. А що мені втрачати ... Вже краще містом поблукати, Ніж в цьому кріслі. Чи прийти - пожартувати? Дзвоню у двері. Ми зовсім незнайомі. Але ви так доречно мене запросили. Чи було з мого боку зовсім вже неґречно Прийти до вас в такій годині. Так, справді, це моя помилка. Але чекайте ще хвилинку … Зі мною подруга, вона чомусь сміялась, коли я номер набирала … Тепер вона вже не сміялась … Спиралася на двері. І мовчала. Я знав, що ще колись в житті Побачу ці яскраві очі, цю посмішку, що на лиці, Так наче сонце в моїй зви́чній пустоті. Що гладить тінню по щоці … Це ти – моя чарівна випадковість, І телефон мій – навіть і не жарт, Нехай зовсім маленький, але гарний спогад ... Минуло десять років, А ти його напам’ять прочитала. Пробач мені, якщо аж надто самовпевнений мій здогад … І ми втекли, щоб поблукати, Ми так хотіли розказати, Що в нас відбулося в житті, Ми так хотіли доказати, Що перешкодили колись нам мерехтливі ліхтарі … Коли відстукав, відспівав свою маленьку пісню Новий Рік, Тебе я просто обіймав у ночі зоряній своїй Думками, подихом нехай, Я так не хочу … Але в мене поїзд. Стій. Мене будь-ласка почекай ... Я так багато тут зустрів, Я так багато тут сказав, Я може в пам’яті своїй Тебе одну таку чекав … Підходжу ближче … вже нема куди спішити Ці очі, щоки, губи і в пальто плече, Хто міг ті чари ще раз у житті мені створити Моя зимова, моя тепла ніжність, Тебе я обіймаю … Більше не втечеш … Я викидаю непотрібний той квиток. Чи може сплю? Я задихаюсь поглядом твоїм. Скидаю чийсь десятий вже чужий дзвінок … Сніг, що з тобою? Що ти твориш з коханням моїм ….

ID: 766560
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 17.12.2017 19:37:04
© дата внесення змiн: 17.03.2018 22:49:45
автор: Дружня рука

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Лилея
Прочитаний усіма відвідувачами (190)
В тому числі авторами сайту (19) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Лилея, 17.12.2017 - 20:10
Скидаю чийсь десятий вже чужий дзвінок...
Когда понимаешь, что одну таку чекав - всё
остальное уже не имеет значения...
Моя зимова, моя тепла ніжність...
Когда любишь - от чувств становится тепло даже зимой!
12 16 16 31 ny1 ny2 ny5 flo36
 
Дружня рука відповів на коментар Лилея, 17.12.2017 - 20:32
дякую за правильні акценти) 23
 
Зоя Журавка, 17.12.2017 - 19:51
Я так багато тут зустрів,
Я так багато тут сказав,
Я може в пам’яті своїй
Тебе одну таку чекав … 12 12 12 Чудова розповідь. clap
 
Дружня рука відповів на коментар Зоя Журавка, 17.12.2017 - 19:54
дякую ... 23
 

Нові твори