|
Емоційна,
Не печальна,
Тим, що тиха – голосна,
Не пуста,
Мов осінь гарна …
Вся жива … не золота …
Як би тобі не велося,
Як би не чужі вуста,
Байдуже, що не зійшлося,
Ну і що, що ніч пуста …
Ти прекрасна, ти сп’яніла,
Від віршів, не від вина,
Вулиць стрічка потемніла,
Ти як музика жива …
Ти блукаєш у містах,
Я жену від себе страх,
Відпустити, відламати,
Загубити у віках …
І волосся, і вуста,
Се́рдимося, сміємо́ся,
І не буде більше осінь,
Все забув, а любиш досі …
І не будеш ти п’яніти,
І не треба нам вина,
Щоб прогнати ніч безмірну,
Межі геть, будь непокірна …
Дуже голосно, Тарасе*,
Те, що треба шепотіти,
Забагато того часу
Втратити, не зрозуміти …
Ти у кожного, Вона
Раз весела, раз сумна
Не боїшся, озирнися,
Просто вчасно зупинися …
Склеєна із протиріч,
І служниця, і царівна,
Зрозумій важливу річ,
Лиш коханню Вона вірна …
В міні, в максі все Вона,
Як у Костя Москальця,
Ти душі його солістка,
Може навіть, що ось ця …
*звертання до Тараса Чубая
ID:
765875
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.12.2017 00:05:41
© дата внесення змiн: 17.03.2018 22:58:43
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
