Я не сумую.. ні, не старість,
То мудрість в косу нитку запліта.
Змалює скроні, запорошить,
А серце...серце юність пам'ята.
Я не рахую, скільки років
Мені махнули журавлі.
Стрічаю з радістю онуків,
Що у лелеки на крилі.
То мудріть... так, не старість
Снує з минулого нитки.
Сплітає павутиння заздрість,
Життя зриваючи листки.
Роки, мов птахи полохливі,
Змахнули потайки крильми,
А мрії юності звабливі
Сховаю в ніч, у свої сни.
Ну і дійсно, Сонечко, чому сумувати? - як співає Кікабідзе - мої года - моє багатство...у вигляді дітей і онуків...посадив дерево, збудував дім, набрався розуму...хоча, вік живи - вік навчайся)...був час для розкидання каміння - прийшов час для його збирання і переосмислення прожитого життя...головне, не сумувати і не схиляти голови перед життєвими негараздами...і ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ! А віршик ГАРНИЙ! Лише НЕ СУМУЙТЕ!
чому сумувати? - як співає Кікабідзе - мої года - моє багатство...у вигляді дітей і онуків...посадив дерево, збудував дім, набрався розуму...хоча, вік живи - вік навчайся)...був час для розкидання каміння - прийшов час для його збирання і переосмислення прожитого життя...головне, не сумувати і не схиляти голови перед життєвими негараздами...і ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ! А віршик ГАРНИЙ! Лише НЕ СУМУЙТЕ! 
