Ну, й поцілило твоє слово мені у душу,
Тепер його зберігати у серці я мушу.
Там сховані усі мої скарби.
Туди і злодій не добереться,
І міль не поточить,
І іржа не поїсть.
Ну і слово твоє як шанований гість.
Розум його споживає
І душа оживає, бо
Слово живе!
Воно так легко лягає на душу,
І починає звучати
Мелодія душі, мелодія життя,
Мелодія кохання, мелодія вічності.
Ти відчуваєш Слово.
Воно магічне, магнетичне,
Життєдайне, натхненне,
Одухотворене, преобразуюче.
Слово - дух, Який шукає
Душу рідну, свою, йому дорогу.
А знайшовши, починає
В ній діяти, творити.
О! Диво! Феномен Слова!
У чому твоя таємниця?
А сила твоя, завойовувати
Людські серця, наповнюючи їх
Енергією життя і любові,
Настільки велика,
Що відчувається на відстані часу.
Це є час твого Слова,
Слова, що володіє часом,
І безперешкодно долає
Будь-яку відстань.
А ось воно уже поза часом,
І творить простір
Нашого світосприйняття
Через нього.
Живе Слово. Слово Життя -
Основа нашого буття.
на грані з рубрикою "Філосовська лірика"
