одна моя нога на кладовищі,
а друга – в автобусі.
мені здається, я розп'ятий
на всьому земному глобусі.
пасажири топчуть самих себе
і товчуться в великому поспіху, –
аж кучеряве серце юного юриста
кидається стрімголов через людську повноту:
ви широкі, дайте мені разів триста
побачити доброго лікаря, що роздає пігулки.
ну, я докотився! наточіть 10 літрів крові
цибульському, привітному рятівникові.
все на своїх місцях, я на своєму шляху
до глобального інтегрального екзорцизму.
ну добре, я намагався, –
я намагався полюбити вас всіх.
я вам повідав про нобелівські чесноти,
і про часник з цибулею, і про народний гріх.
слухайте, ви, лицеміри й повії:
ви висолоплюєтеся одне до одного, аж спливаєте
неприємним густим часоплином,
ви запрошуєте, ви навіть кажете,
що можна не роззуватися;
а коли до вас приходять справжні агенти,
ангели, архангели та дипломовані аргентинці,
ви тремтите там у себе
за дверима з трьома замками.
горе мені з вами.
ви втопили мене в джерелі життя,
а я просив у джерелі натхнення.
vice versa, біда. найкращі почуття
до лікаря цибульського, що прописує гарні манери
і не показує, де він ховає
свої легендарні цибульські лікери
за твором: dr. bogenbroom, jethro tull
