увесь день
розгулює містом сіро-смугастий півень,
дзьобає у калюжі,
сокоче – до розваги скликає гарем,
але його несучки, до закликів байдужі,
дрімають, зборені сльота́вим тягарем,
розважається півень – раз коло разу дзьобне
і поверхню дрібними кільцями сколихне,
калюжа морщиться – знов не засне…
а вряди-годи
холодна булька вискочить на поверхні води –
на безпросвітне небо сердито глипне
і невдоволено лус-не
…як несучки, настовбурчили мокре пір`я
дерева й кущі,
пообсипали під`їзди-подвір`я
дрібні, як пшоно, пізні грудневі дощі –
у вікна дзьобає сірий смугастий півень
увесь день
на мить розтулить вечір сонну очицю,
круглу й червону, як вовча ягода:
спи, під затяжні дощі солодко спиться –
то не півень, а до води вода…
і не питай спросоння:
хто там дзьобає у шибки й підвіконня
так пізно посеред ночі? -
то налетіли курчата білі, теж до розваг охочі…
03.12.2017
дякую, Михайле довгенько дивилася я на ті дзьобання і думала про те "у" - врешті його залишила, хоча і без нього, здавалось би, нічого не міняється, як і з ним, проте, є якась різниця, хоч і важко зрозуміти яка тому я погоджуюся з пропозицією "без у" теж
зерно клює - це так (без "у" звісно), тут різниця в тому, що півень (ріденький дощик тобто) не намагався їсти калюжі(як то було б із зерном), а так - знічев"я розважався, клюючи у поверхню води, як у дзеркало, скажімо, чи у вікно - не скажеш же, що він би клював дзеркало(в значенні їв його)... врешті, я вдячна за щиру спробу допомогти в цій ситуації, тому обіцяю ще подумати над тим "у" я теж, на жаль зараз оце - не філолог, тільки - гуманітарій
дощило дрібненько - так виходило, ніби невидимий птах який дзьобав спроквола поверхні клюж... а увечері дощ припустив - по шибках і підвіконнях, уночі міг перейти в крупу - сніг такий, коли падає не сніжинками
дякую Вам, пане Віталію, за інтерес до світоспозирань моїх