Летять птахи в далекі далі,
Летять високо від землі
Обіймуть душу враз печалі
Забуті давнії жалі.
А ті печалі –одинокі,
А ті жалі – як сивина
І хочеться благати в долі
Аби вернулася весна
Весна, яка нас так любила,
В яку ми щастя віднайшли
Та у саду вже листя жовкне,
Кружляє, мов казкові сни
І у серцях живе прощання,
Вітри холодні та сумні
І мов навіки, мов востаннє
Летять птахи в чужі краї.
Та ще, вернуться наші весни,
Не зможуть навіки заснуть
І зашумлять веселі плеса,
Пороги вільно загудуть
І сад наповниться птахами
Душа співатиме пісні
І ми зустрінемося знову
В травневі дні, у дні ясні.
