— Кар, кар, кар, — ворона кряче,
А сорока поруч скаче,
І скрегоче чорно-біла —
На паркан до білки сіла,
Відганяє геть руденьку,
Що затиснула у жменьку
Невеликого горіха, —
Відібрати — буде втіха!
Била крилами, злітала,
Білка спритно утікала —
Привідкрила дві долоні...
А горіх діставсь... вороні.
