Перепишіть хронологічний ряд.
Невже так тяжко помінять місцями:
Весняну піну й сірий листопа́д,
Свободу волі з мертвими бійцями?
Поставте крапку в повісті сумній,
Не треба люду аркушів трилогій.
Живеться гарно серцю «по кривій»,
Душа у рисці схована убогій.
Помпезний мінус! Добре, що не плюс…
Його хрестами почали сприймати,
Бо хтось, колись цукернями загруз,
Не одцуравшись монополій блату.
Нема доданків в скупченні нулів,
Й давно відомі таїнства розхожим:
Нема царя, щоб гроші не любив,
Цінив Життя у Заповідях Божих.
Де заблукав родимий екзорцист?
Пора з ефіру бісів виганяти!
Либонь в цукерні з Амортом* «завис»,
Смакує з медом сонячну гербату.
Перепишіть хронологічний ряд…
Ввірватись в світ так хочеться дитинно,
Аби не знать, що «смерть» тотожно «град»
І щиро вірить в щастя України.
* Книга. Габріеле Аморт “Нове визнання екзорциста”
Оу,ох це ж слово "переписати"...мій віршик те ж починається ним...і остання строфа також рефреном починається ним...дивно...
Добре написали, сподобався , хоч злободенність - тема не найпоетичніша...
Таки пора..."Пора з ефіру бісів виганяти!"
Нея відповів на коментар Радомір, 02.01.2018 - 12:32
Дякую. Приємно, що думки переплітаються у часі та просторі. От тільки... в жодному разі не використовуйте "останній", бо то великий забобон для поетів. Хай буде "крайній", ніж останній твір. Щасти у 18-му році!
Асоціативність нині дуже криклива. Як не крути, а колишній "брат рузький" сприймається "закінченим падлом", перепрошую, таке вже в мене сприймання. Дякую за відгук. Щасти.
Не виходить. Переписати... Обмеження соціального устрою практично не змінилося. Тішимося значимістю, але де вона? Більше байдужості, ніж логіки. Більше голоду, ніж прагнення переписати інстинкти особистісного виживання. Дякую за візит. Щасти.