як ніж хірурга філігранно
виводиш коми і тире
чекаєш знаку від світанку
та він ніяк не настає
бо ненаста́нним має бути
пробач, я правила забув
в пітьму кромєшную стрибнув же
пірнув в емоції, себе нездужав
в твоїх ОЧАХ бо потонув
взаємність – розкіш, дні – короткі
ще й математика дратує
та намагаюсь розібратись
як МОВА серця фунцЙонує
Яка соковита іронія! З натяком сатири (?), але то вже як кому хочеться сприймати. Є твори що надихають, а Ваш, гадаю, зробить мій день, оскільки кожен розділовий знак буде бачитися з-під скальпеля. Гарних вражень - на сьогодні.
Та тож стьоб...без нього неприкольно жити...
Цікаво, а коли закохуються у очі, потім у руки, потім у голос, у поезію... по тім взагалі закохуються...яка вбіса різниця скільки часу на те дали...може ніскільки...а так ....мить одну....і яка вбіса різниця...перед тим як закохатися не запитують...спішу - це просто постфактум...в небо очей твоїх...
хахах, стьоб...ну і тут перший рядок і останній рядок твого коментаря на мій коментар нагадали мені стьоб про колір очей ( в мене ж вони карі ) . Є вислів "тонути в очах" "канути в глиб очей" ну і "милий" в чому ти тонеш ?
Навіть не захотіла почути, що сказав.
Якщо хтось тоне, але не я. Про "тонути" жодної мови не було (уважність!), і це у тебе така багата метафора? - сині мов небо очі? Та щоб Фарбований танцював Джигу на столі, з такими метафорами......колір взагалі не мав на увазі і те видно...
...в небо очей твоїх...
Є байка про Чехова, що коли вчився у школі , загадали писати твір про море ...і він зміг (чи захотів?) написати всього два слова...МОРЕ ОГРОМНО...це був весь його твір про море. Історія каже, що вчитель його зрозумів і постави 5. О це я бачу - розуміння справи
стьоб - є стьоб...я знаю, що ти не мав на увазі колір і не тонеш, але нагадалось, і я втулила. Я жінка і я маю повне право бути нелогічною
Досить мене соромити..все...