Читала вголос - Всесвіт слухав,
Писала - тихо гомонів,
Хапав думки, вкладав у вуха,
Тлумачив купу дивних слів.
Співала, теж виводив пісню,
Музичив, втішно гопцював.
Чи то зрання, чи в днину пізню
Разом укупі раював.
Любила - він кохав зі мною,
Губила - рюмсали удвох.
Була подекуди сумною
І стиха чула рідне: " Ох ".
Боліло - мчав на поміч хутко -
В подобі славної душі,
Вмить розчинялись десь ті муки
І з неба сипались вірші.
Твоя частинка світова,
Уривок Божої поеми.
В тобі блаженна і жива!
В Мені твої святі Едеми!
