Не знаю я – було це все насправді,
чи був це сон, навіяний вночі,
на озері, якого не було на карті,
зустрів я дівчину з лілеєю в косі.
Я йшов на голос, що звучав так ніжно
там, де цвіла калина з-під верби.
Я дивувався й прислухався грішно
в сумну мелодію із нотами журби.
Віночок мала плетений із квітів,
сорочка вишита з лляного полотна,
вона прийшла із українських мітів (*),
була з коханим, а лишилася одна.
В очах зелених втрачене кохання,
бездонна туга, глибша, ніж вода.
Чекає судженого свого до світання –
закохана, вродлива й молода.
Було це в тиждень, знаний як русалчин (**),
я озеро у лісі більше не стрічав.
Лише у пам’яті лишився голос Мавчин
і серця відданість, якого я не знав.
* міт – властиве українській мові прочитання слова “міф”
** тиждень після Зелених свят
15-16.06.2017
Приємно було читати казкову історію... А втім, чому казкову? Згадайте: "Треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така саміська, як і наша..." Радий був зустріти однодумця. Щиро дякую за те, що не закопуєте свій талан у землю.
А світлина яка чудова-пречудова!!! Це я вам кажу як фотограф...
Гарний вірш, чудові образи, та зміст. Лиш трішки не дотягнули до шедевру... Хоча це лише моя думка, моя звичка читати, мої очікування... То ж успіхів Вам, продовжуйте працювати!
В деяких рядочках не співпадає ритм... Отак, знаєте, читається легко, а потім в одному рядочку якесь слово не те, наче і змістовно, але з ритму збило. Це помічається, якщо визначити віршовий розмір, однак я цього ніколи не роблю - це відчувається при читанні.
В даному вірші так збив третій рядочок (дещо довший за попередні), девятий(слово "залишилася" задовге - лишній перший склад, як на мене), дванадцятий (змінився віршовий розмір) та вісімнадцятий (знову розмір).
В деяких випадках можна будлоб написати трішки інакше, щоб читалось легше. Однак повторю, це лише моя думка, впевнений Ви, як автор, читаєте його по іншому, і читаєте так як потрібно
Стало краще. Прочиталось значно мякіше. Звертайте більше уваги на такі дрібниці. А щоб легше помічати це - читайте вірш, чітко виділяючи наголос кожного слова, щоб відчути ритм. Це допомагає. Потім звикнете читати саме так.
П.С. Я і сам часто роблю помилки, а інколи, коли диктує муза, то й не помічаю що написав, а виправляти не хочеться, то ж я розумію Вас. Не сприймайте як критику, а лиш як поради.
та що Ви, я вдячний, а щодо наголосу, то я часто його виставляю у віршах, щоб читали у певному ритмі (від наголосу багато залежиться), рими інколи підходять за звуками. а не за літерами, бхоча мені до вподоби і сучасні вірші, де рими доволі умовні й швидше вгадуються. ніж читаються, ВСЕ залежить від МУЗИ....одним словом....