ПАРАСОЛЬКИ...
Я не шкодую ні про що,
Бо теплий кумпель "Парасолі"
Збирає друзів на вино...
В одній щасливій творчій долі!
На каві затишно з думками...
І знову зонт зігріє всіх!
Оберігає нас роками:
Дарує миті, жвавий сміх!
Беру яскраву парасоль!
О, літа сонячне прміння!
Я чую нот: до, мі, фасоль...
І бездоганне слів сплетіння!
Шепоче море... шелест хвиль...
Ми поруч, разом під цим дахом!
І безкінечність долі, миль...
Зонтик на двох безмежним шляхом...
Люблю ще білу парасоль,
Бо місія її — магічна!
Вона для двох — життєва роль,
Де музики любов одвічна!
Періщить дощ, а ми удвох,
Де парасоль нам — синнє небо!
Де поєднав нам долі Бог,
Де серця трепетна потреба!
20. 11. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська (в т. ч. "Парасолька" - клуб поетів)
ОГРОМНОЕ СПАСИБО,ОЛЬГА, ЗА ТЕПЛО ДУШИ!!! 
ЩИРО ДЯКУЮ, НІНУЛЯ!!! 
