UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наташа Марос: СТРЕС… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наташа Марос відповів на коментар Білоозерянська Чайка, 13.08.2020 - 22:03
  На жаль...  Дякую, Мариночко, рада Вам!!!  
ТАИСИЯ, 22.11.2017 - 12:56
Нам предлагают иногда..."псевдо прогресс"!Тем самым, вызывая...всенародный стресс! Известные нам улицы и города... Вдруг исчезают навсегда... Кому-то не понравились их имена... Такие вот дела! Но ты, пожалуйста, посторонись... И на обочине есть жизнь! 
Володимир Олійник, 21.11.2017 - 21:10
До мурашок...Від закінчення мене нудить.Я думаю,що все це закінчиться.А саме творіння заслуговує оплесків. 
Наташа Марос відповів на коментар Володимир Олійник, 21.11.2017 - 21:16
 Таке сьогодення... на жаль... Дякую Вам!!! 
Евгений Познанский, 21.11.2017 - 09:19
"Важким котком розчавлює "прогрес" Простих людей, а совісних - тим паче... І огортає всенародний стрес, Бо всі, хто крав... тепер... герої наче..." Чоловікові за такі вірші я б міцно потис би руку, а вашу ручку, яка написала такий шедевр цілую. І у обране додаю цей прекрасний вірш! Наташа Марос відповів на коментар Евгений Познанский, 21.11.2017 - 10:10
 Щиро дякую Вам за мудре прочитання!!!  
A.Kar-Te, 17.11.2017 - 10:43
Хворіє душевним болем лише той, хто має душу. І хто її має, аж ніяк не стане в стороні , хіба що на мить, щоб дух перевести та озирнутись навкруги - мамо, де я?    
Наташа Марос відповів на коментар A.Kar-Te, 18.11.2017 - 11:05
...та, хоч би на мить...   Дякую, Олечко!!!
Наташа Марос відповів на коментар Ярослав К., 16.11.2017 - 22:36
Дякую Вам, Ярославе, і розумію Вашу позицію!!! 
Любов Іванова, 16.11.2017 - 19:36
А чи ж зможеш так, стати десь в стороні?? Хай Господь допоможе тобі знайти прийнятну для тебе ЗОЛОТУ СЕРЕДИНКУ.. Щастя тобі і неодмінно творчого натхнення..   
Наташа Марос відповів на коментар Любов Іванова, 16.11.2017 - 20:33
Мабуть, не зможу вже, Любочко, раз не зуміла... хоч трохи раніше... хоч трохи...  Дякую за прочитання і "золоту серединку"...!!! 
Наташа Марос відповів на коментар Ніна-Марія, 16.11.2017 - 20:30
...живемо в такий непростий час, що душа все частіше зривається... на крик!!! Дякую Вам, Ніно-Маріє!!!
Валентина Мала, 16.11.2017 - 18:30
Чудовий твір!Почуття,описані у творі, можна приміряти до багатьох з нас!Особливо сподобався останній катрен!Дякую! 
Наташа Марос відповів на коментар Валентина Мала, 16.11.2017 - 20:06
Дякую Вам, Валентино, щиро дякую!!! Таке воно, наше сьогодення!!!
Елена Марс, 16.11.2017 - 17:45
Це таке близьке мені, Наталю!.. Перечитую і розумію які подібні бувають жіночі долі. Мабуть, чоловікам в цьому сенсі легше, бо ми, жінки, частіше все на собі тягнемо... Звідси й вірші такі пишуться. Відверті, сповнені болю, розчарування... Але ж ми сильні, вірно? Хоча й так хочеться часом побути слабкою, але таку розкіш можна собі дозволити тільки тоді, коли поруч є сильне плече. На жаль, таких плечей надто мало сьогодні. Чоловіки слабкими стали, бояться відповідальності, а найгірше саме те, що вони в нас, жінках, шукають того плеча. А буває й так, що надто сильні! Вони, наче тирани бездушні, не розуміють нас, не хочуть розуміти. Висновок такий: золота середина - рідке явище, коли немає взаєморозуміння і поваги.
Наташа Марос відповів на коментар Елена Марс, 16.11.2017 - 20:03
Дякую тобі, Лєночко, і так радію, бо кожен відчуває своє, близьке, наболіле, вистраждане...
Ганна Верес, 16.11.2017 - 17:16
Мудрий вірш, болісний:Щасливий - не хворів душевним болем... Так хочу я навчитися й собі Не брать важкого... а іще - дурного! Від магістралей відійти убік -
Наташа Марос відповів на коментар Ганна Верес, 16.11.2017 - 18:56
Дякую Вам, пані Ганно, щиро дякую!!!
Наташа Марос відповів на коментар меланья, 16.11.2017 - 18:18
 Дякую, Любашо, рада, що прочиталось!!!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Спасибо Вам, ТАИЧКА!!! 
