Присвячую усім, хто трагічно покинув нашу сансару із іскрою в очах
9 годин до твоєї смерті
я стискаю твою руку
й надіюсь
що ми іще зустрінемось
на дорозі
що іще вип'ємо
перед черговою поїздкою в нікуди
спітнілі
п'яні
і щасливі
просто тому
що місяць сьогодні
співає вбіса збудливу пісню.
9 хвилин до твоєї смерті
надіюсь
ти іще не почав гаснути
мій друже
що серце досі лине
до розпусних дівчат
що провокативно сміючись
купають свої блискучі ніжки
у хвилях місячної пісні
що в кишені досі дзвенить
неважлива пустота
що ноги несуть
до невідомих провулків
й пабів
де розбиті бокали
за барними стійками
розповідають божевілля
що ураз скручує кишки
й викидає через двері
прямо на звивисті вулиці пригод
ген до дверей
наступного ранку.
9 секунд до твоєї смерті
як же я не хочу
думати
чи здався ти
так просто
чи останньою думкою
перед тим як лемент крил
закриє твої очі
мов товстезну книгу
було:
"ладно, *** з ним" —
наше спільне кредо
на усі випадки життя.
9 секунд твоєї смерті.
чи я тобі казав колись
що вона завжди пахне
паленою плівкою
й вівсяною кашею?
9 хвилин твоєї смерті
"active 9год ago"
пишу: "привіт,
знаєш, я вирішив
що нам таки варто
знову кудись поїхати.
відпиши, як прокинешся".
9 годин твоєї смерті
я стискаю твою руку
й надіюсь
що колись зможу
випивати це життя із твоєю жагою
що іще розіб'ю якусь пляшку
об бильце фонтану
на твою згадку
що стоячи посеред дороги
в невідомість
зможу простягнути руку угору
й посміхнутись
почувши тихий шепіт
місячної пісні.
user was active 9years ago
but it was worth it.
