Розлетілись літа полохливі, стривожені коні.
Я не встигла й збагнути коли вже й розстав їхній слід.
Тануть юності дні, білим снігом присипало скроні,
І давно уже зрілість про свій сповістила прихід.
Як з осіннього клена, летять днів пожовклі листочки,
Застелило шляхи килимком із років що пройшли.
Йдуть по юних стежках вже сини тепер наші і дочки,
Ти від них лише доле холодні вітри відверни.
Розлетілись літа полохливі, стривожені коні.
Озирнутись не встигла як вже і розстав їхній слід
Я прошу лише, Господи, хай твої, Отче, долоні
Захистять моїх діток від смутку гіркого і бід.
маю найбільшу мрію в житті - щаслива доля моїх дітей. 
Дякую Вам, Сергію )))
Гарно виклали свої щирі почуття! 
