За містом тиша, благодать, пташки́ співають
Туман ранковий мов периною всю землю вкрив
Та тільки перші сонця промені спадають
Нову́ сторінку день відкрив
А десь зо обрієм, далеко так, що й не збагнути
За «тисячі» кілометрів доріг, за «тисячу» шляху́ ночей
Сумує той, котрому не забути
Твого найдивовижнішого погляду очей
Він у природі те́бе всюди бачить
Всі пори року, всі стихії – ти
Події із тобою – він по своєму тлумачить
Твоєї у віршах оспівує всю глибину краси…