Спалила осінь золоті мости,
Сліди печалі вітром позривала.
Лишились недописані листи,
Всі інші - у минуле відслала...
І, якось недоречно, невпопад,
З туманами й дощами, так невдало,
Мов чорний кіт, крадеться - листопад,
Коли вже й листя майже все опало.
Хвилини дня ще рве безжальна ніч,
Спиняють мить невидимі химери.
У роздумах, в полоні протиріч,
Ми у майбутнє прочиняєм двері.
Щоб зазирнути в потаємність мрій,
В люстерко долі - що ж там буде далі?
Час підсумків, чекання і надій,
Записаних на кам"яній скрижалі.
Завершує коловорот Земля,
Їй ще пройти у вимірі пів кроку.
А вже в повітрі чується здалля
Відлуння свята і Нового року!
Треба ж про щось мріяти у короткі листопадові дні і довгі ночі! 
Час не стоїть на місці! 
Дякую за увагу! 
Ох, який у Вас нюх!.. 
Вже й Новий рік відчуваєте... 
