******************************************************
Скільки стежин і доріг є на світі…
А скільки протоптано їх на душі.
Скільки зустріли ми сонця привітів
З росою ранковою на спориші…
На них ми свої залишали тривоги,
Вершин досягали, і вражень нових.
Та завжди вертались до того порогу,
Де чули дитинства ми радісний сміх.
Де завжди чекали нас батько і мати,
Де пахнув завжди свіжоспечений хліб.
Де безтурботно так можна поспати
З яких не прийшов би далеких доріг.
Там може і тіло й душа відпочити,
Там можна забути про біди свої.
Там крила міцніють, щоб знову летіти
В незвідані далі, в далекі краї.
Тож де б на наша доля нас не водила,
Щоб завжди дороги привести могли
До місця святого, де ми народились,
До рідних людей, що життя нам дали.
Любов Таборовець
Я безмежно вдячна Вам за хороші слова і розуміння. До нас і правда це, нажаль приходить лише з роками. Приємного вечора Вам, радісного настрою та творчого натхнення!
З усією повагою.
«Скільки стежин,доріг на світі,
А скільки протоптано на душі.
Скільки зустріли сонця привітів
Із росою ранковою на спориші...»
Задумка хороша.Поетика душевна.
Поезія, це лаконізм. Прийменники, сполучники, це не друзі поезії.
З добром в душі писалося.
Пані Любо, щоб відповісти на коментар, треба натиснути на фігурку в правому нижньому кутку коментаря. Нижче відкриється віконце для Вашої відповіді. Напишете – тисніть на клавішу "Відправити коментар". Тоді він дійде до коментатора.
Любов Таборовець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна за порадуі приємний коментар до вірша.