Я не хочу більше бути твоїм другом,
І не хочу обіймати твій пісюн.
Ти мене підставив, волоцюга,
І повів себе як кончений брехун.
Як сам собі, тобі я довірявся,
Завжди любив, як ми гуляли в ліс,
Де я тобі, як кролик, віддавався,
А ти на мене, як коала, ліз.
Ми гуляли часто по нічному місту,
Тендітний я і ти - мій захисник.
Мені ти подарив коралове намисто,
А я тобі щодня робив шашлик.
Я мріяв про життя в одному домі,
Про цуцика і двох всиновлених дітей,
Аж тут мені сказали в гастрономі,
Що ти, мовляв, насправді і не гей.
Не вірив я, аж поки не побачив
Твій силует з Іринкою в вікні.
Її ти так по-звірському лихачив,
Що навіть і не снилося мені.
Ти мною просто підло скористався,
Погрався і покинув, як сміття.
Бажаю, щоб твій прутень відірвався,
Ти *** тварь, собака і свиня.
Іди гуляй, кретин, живи собі щасливо.
Хай Ірка тобі робить твій шашлик.
А я піду нап'юся оцту з пивом,
Щоб ти назавжди з голови моєї зник.
ID:
757325
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 26.10.2017 23:35:20
© дата внесення змiн: 26.10.2017 23:35:20
автор: Андрій Оксамитович
Вкажіть причину вашої скарги
|
