Пам'яті тих, хто рано від нас пішов.
До побачення, моя радосте,
вже прийшли...
ти знаєш за ким
сховатися б у шухляді старого столу
дідового, без жодного цвяху
словами б покотитися по білому папері
та час іти
сприймай як таємницю
і загадку життя
наші легенькі і короткі кроки
по чорній, мов печаль землі
Часом рано від нас відходять саме ті, які на нашу думку найбільше заслуговуть, щоб залишитися і до кінця стоптати довгі дороги життєвих караванів..хоча?..їх напевне і забирають від нас так рано, щоб ми самі зрозуміли наскільки вони були важливими для нас і світу...Лише так ми зможемо усвідомити їхню цінність...
Дороги наші неозорі та й непередбачувані...
...майбутнє невідоме, минуле - забуте, теперішнє - дароване...
головне встигнути сказати і зробити, що хочемо
Якщо будеш жити з думкою про те що ще невстиг щось сказати, зробити, що ще не час іти-то світ тебе ніколи не відпустить, навіть якщо і ламатимете і випробовуватиме...ідуть найчастіше, але це найчастіше це ті, котрі втомлються прагнути чогось, самого житття. для того щоб отримати дароване майбутнє-треба хотіти його і бажати всім серцем...
