***
Бабине літо зіллє тепло.
Жінка…Але не баба!
Серце – не лід, не холодне скло.
Серце жіноче - зваба.
Тремко чекаю на поклик твій
у запізнілім літі.
Я вже проходжу його. Дозрій
піснею на блакиті.
Небо синіє. Мовчить: німе.
Нашому суголоссю
як не судилося. Час мине
інеєм по волоссю.
Може, це просто печаль п'янка?
Власне, у Беґбедера *
рівно три роки живе ріка
в серці. Пульсує нервом.
………………………………………………………………………………..
*У Беґбедера – авторка має на увазі роман французького письменника Фредеріка Беґбедера «Кохання живе три роки».
