|
.
На Великому Просторі ,в двадцятім столітті
Брехня вилізла з косою та й стала косити.
Полонила навкруги , своєю красою
Правда дивиться з сльозами ,що ж мені робити?
Чому в мене така доля,як я буду жити?
Треба у Брехні ,косу ту відняти,бо проклята.
Всіх положить , ворога та брата.
Що ж ти робиш моя сестро,як тобі не стидно?
Подивись, на мене ,правду скажи в очі.
Тут Брехня, із попід лоба , глянула на Правду
Некажи сестро нікому ,що рідні по-крові
Як живемо із тобою ,у одній оселі
Ти невдаха в цьому світі,мало тебе люблять
Як подивишся на кого ,відвертають погляд.
Бо ніхто не любить Правду ,невдалася з роду.
Кривонога ,товстопуза,та й ще одинока.
Поглянь люба, ти на мене ,яка я красива,
Статна ,видна , довгі ноги ,всюди я потрібна.
Самі люди в цьому світі,ще й косу вручили.
Щоб могла я керувати, всім народом скопом.
А тебе сестро потворно ,в цьому світі хають .
Мало куда звуть тебе,та знати нехочуть.
-Як же разом бути нам ? Так жить я не хочу. .
Ти брехню городиш ,а я, мовчу правду.
Слізно Правда до Брехні , очі підіймає.
Але сестро моя, Правдо ,сама про все знаєш.
Якщо ти така маленька,то росту я ,в двічі.
А коли стоїш ти ,в мене на заваді,
То приходиться бороться,у одній утробі.
Така доля в нас з тобою,у нас одна мати
Ще малими відпустила, по світу гуляти .
Ходим різними шляхами,хто де нас попросить.
Але часто в тому світі ,плутають нас люди.
Кажуть вони ,що це Правда ,
Я сміюся з них, Брехня, стоїть перед вами.
Тут вона затихла , щоб передихнути
Правда кинулась на неї,вихватила косу
Шмагонула по сестрі ,прямо тій у груди.
Серце зразу зупинилось,вбила по-звірячи
Що ж дурна я натворила ,убивцею стала.
Правда з горя та й присіла ,поряд із косою,
Хоч вона ,була й для мене,завжди неприємна.
Прости мене ,Правду,сестро дорогенька
Як тепер я маю ,в цьому світі жити.?
Та людям признатись ,що тебе я вбила.
Якщо будуть всі шукати,де Брехня поділась.
Причаїлась бідолаха,сльози проковтнула.
Приховаю я себе,а сама, я тобою стану
Тепер я одна за двох, буду скрізь ходити
Якщо зватимуть тебе,то піду з косою
Ми з тобою були рідні,не тільки по крові.
Народились близнюками ,мало хто впізнає .
Де Брехня - де Правда.
Але що тепер робити ,тебе не повернеш.
Взяла Правда ,сестри косу,тай пішла із дому.
Хто мою сестру позве,в мить стану Брехнею.
Сама себе уже , Правда ,впізнати не може .
Тільки в очі їй поглянуть,зразу відвертають.
Так проходили роки,коли сталось лихо.
Авель з поля повертався, брата Каїна зустрів
Обійняв ,поцілував ,він його любив.
Каїн з заздрощів до брата,взяв ножа та вбив.
Ще і досі,при нагоді ,тепер споминають.
ID:
756711
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 23.10.2017 12:42:51
© дата внесення змiн: 23.10.2017 19:45:01
автор: Гальчитай
Вкажіть причину вашої скарги
|
