І знову час розлуку намічає.
І вкотре серце густо б'ється.
Вокзал мене в дорогу проводжає,
Перон мого повернення діждеться.
І так вони чекатимуть дуетом
Їм будуть догоджати пори року:
Зимова ніч співатиме фальцетом, -
Найдовша ніч, якій немає строку.
Струмками побіжать весняні ранки.
Заплаче слізно крига на прощання.
Відчиняться наопашки фіранки
Вітаючи пташине щебетання.
І літо обізветься стоголосо
У супроводі Всесвіту вібрацій,
Де небозвід жбурля зірки у роси,
Де щохвилинна зміна декорацій.
А осінь закружляє падолистом
В розкішному п'янкому колотанці.
Природа стане гідним сценаристом,
А ми удвох - кохання бранці.
P.S. Мене чекай! Я згодом повернуся.
