6 жовтня... Звичайний осінній прохолодний день...Надворі осінь, яка нещодавно тільки почалася...Лише де-не-де злетить пожовклий лист. Моросить осінній дощик і шарудить у опалому листі...Надворі тихо. Притих і вітер, ніби чекає чогось..
Люблю таку погоду, бо саме в таку погоду приходять, якісь солодкі думки, чи згадки.
Ось і зараз згадала, як вперше, 9 років тому прийшла на цей сайт.. Смутно пам"ятаю, якою була погода, але точно знаю, що на сайті було тепло і затишно.. Не уявляєте, яка була в мене радість, коли надрукувала свій перший вірш і його прочитали і подарували якісь смайлики, написали слова підтримку.. Радості не було меж!
А перші вірші були , знаєте якими... Ніхто ніколи мене не вчив писати, якось самі виникали.. Можливо, тому, що в школі вивчалося багато віршів і це якось відкладалося в мене в пам"яті. Ще маленькою дуже любила читати твори Т.Г. Шевченка, особливо Катерину.. Читаю, а потім залізу з головою під ковдру і плачу, щоб ніхто не бачив... ПАм"ятаю свою саму найпершу читачку, яка першою прочитала мій вірш, мене трошки похвалила, іще читала пізніше, а коли одного разу перестала читати... О! То була для мене трагедія... Я не спала, хвилювалася, не знала, що мені робити, бо десь зникла вона, а це була Оксанка Корозлик...Написала їй листа плачевного, не розуміючи ще тоді того, що людима, можливо, зайнята, чи якісь інші бувають причини... Відгукнулась! Іще довго мене підтримувала у написанні віршів.. Я дуже їй вдячна!
З першого дня на сайті відчула теплу обстановку, мене прийняли добре. І ось до сих пір я тут.
.. Дуже багато друзів у мене тут стало... Я дякую їм, що читають, підтримують.. Якщо виникають якісь зауваження, щодо тексту, якщо вони мене влаштовують, завжди приймаю...
За ці роки багато людей залишили сайт, чомусь перестали виходить,я за ними дуже сумую. Та інші, нові, приходять.. Я рада, що знаходжу з ними спільну мову.. Вони читають мене, я читаю їх. Та не всі люди однакові, у всіх різні характери... Доводилося стикатися з тими, які мене не розуміли, а я їх..Дуже боляче про це згадувати.
Та все приходить і десь дівається.
Роки не чекають, вони ніби краплями стікають у долоні. Дев"ять років - це дуже довгий час, але такий приємний, який мені приніс скільки радості, хоч були і сльози і розчарування, навіть розпач, коли мене не розуміли...
Пробачте, що зайняла у вас багато часу... Я хочу ще раз подякувати моїм ДРУЗЯМ за доброту, підтримку, за справжню Людяність. Тільки, дякуючи вам, я багато чого навчилась. Хай у вас буде все добре, будьте такими завжди!
З повагою до вас - Надія.
Я вклоняюся перед Вами! За Вашу доброту і підтримку. За поради і побажання. рада,що Ви мене включили до своїх друзів.Вітаю Вас з роковиною! Миру,щастя і тепла Вам!!!Успіхів і натхнення!!! З повагою
Це дуже гарний ювілей! Вітаю Вас! Приємно читати слова вдячності за дружбу І Вам велике спасибі за товариство! Творчої наснаги Вам, Надійко! Добра, тепла, любові та миру, і добрих, щирих друзів!
9-ять років - це, як виносити маля в утробі, значить, багато передумати, пережити та набратись творчого досвіду, чого, судячи, з твоїй чудових творів, ти вже досягла. Успіхів та натхнення тобі до нових поетичних здобутків!
Щиро вітаю Вас, пані Надіє, з 9-ти річчям Вашої красивої творчості на нашому з Вами сайті. Завжди намагаюсь читати Ваші чудові твори і слухати прекрасні пісні і музику. Пробачте, що не завжди додаю коментарі до свого візиту на Вашу сторінку. Скажу відверто, що дуже вже не хочеться вдаватись до стандартних, часто повторюваних коментарів на Ваші чудові вірші. А створити коментар, гідний Вашій творчості не завжди вдається, на жаль. Хочу Вас запевнити, що після будь-якого мого візиту на Вашу сторінку я отримую велике задоволення. Бажаю Вам подальших УСПІХІВ у Вашій творчості.
Надю, я знаю Вас не так давно, але відчуваю добру, чуйну, щиру Вашу душу. Ви справжній учитель і поетеса! Дякую Вам за все: поезію, спілкування, поради.
Прожить життя бажаю тільки так,
Щоб насолоду від усього мала,
Щоб доля не блукала по світах
І щоб удачу у руках тримала.
Шановна колего! Щиро вітаю Вас! 9 років - це вже немало. А я - шостий місяць. За цей час встигла зрозуміти, що у Клубі поезії взагалі гарна атмосфера, підкажуть, дадуть пораду, і я таким поетам дуже вдячна, але як і в реальному житті трапляються люди з іншим характером, стараюся їх обходити стороною і не вступаю в конфлікти, бо вони все одно не зрозуміють. Підтримую Ваше добре серце. Кожен має право писати на будь-яку тему. Творчого натхнення, радості, добра і любові. З повагою, Світлана.