Серпанком місяць подивлявся до землі… Вже ніч розчісувала коси, неначе з гребінця зорі скидала, вони то там, то десь раптом з`являлись, іскрились, переливались… А де – ін – де, немов соромилися, ховалися за хмарами.
Цьогоріч було дуже спекотним літо та догоріло і навколо розлилася прохолода. Але ж це зовсім не випадково, ввечері дощик міленький довгенько землю кропив і з ним вітерець - хлопчисько, добре ноги промочив. Частково з дерев знімав пожовкле листя й вертів ним, вертів, а потім прикладав до землі. Високі напівсухі трави, принишкли.Так, принишкли, неначе підглядали, на, що ж іще здатні дощ і вітер. А їм так хотілося, ще порадіти теплу та шкода, час літечка збіг. Адже знали, це від осені привіт, в ніжні кольори забарвлюється світ…
Котився місяць, ледь всміхався, він теж із літом попрощався, все по дорозі стрічав темно - сірі хмари, що часом злились, до купи збирались, а то від вітру по всьому небу розплескались…
Аж ось, світанок, небо плащем накрив і вже скрізь по краю багровою стрічкою відділив землю. відкрив дорогу сонячним променям, які поспішали поглянути на землю після дощу. Хотіли подарувати їй свою красу….
Нарешті сонце сонно позирало, все ж посилало поцілунок донизу І так навкруги заіскрило, все здавалося в кришталі. Як промінь впаде, то все неначе в позолоті…
Вже з лісу чути дятла стук -»Тук-тук, тук - тук»… Так гучно барабанить, луна розходиться навкруги. А в лісі осінь господарювала, дерева в різний одяг одягала. А кольори різноманітні, клени вдягала в червоний і багровий, а берізці жовтий халатик одягла. А грабу, листя в більш коричневий колір підфарбувала, ясену плеснула місцями оранжевий колір з позолотою. Вже по землі купками напівсухе листя, з під нього видніються гарненькі голівки опеньок. А там вздовж стежки, ще видніються білі й чорні грузді. Та майже тихо в лісі, вже відлетіла більшість пернатих друзів. Тут осінь справжня трудівниця, неначе в казці чарівниця.Аж забиває подих свіже вологе повітря. По край лісу плакуча вербичка підставляла до сонця віття, вона немов в жовто - зеленому сарафані. А молоденька калина чекала сонця на червоні грона, які наповнилися соком і так неначе ненароком приваблювала до себе деяких пташок та горобців…
Поля давненько відпочивають, хліба зібрали, жовта стерня виділялася рядками, а поміж них не знати де взялися, ще синіють квіточки - петрів батога ( цикорію). Лиш деякі поля, ще зеленіють листками буряків й дозрілий сонях чекає на свій збір…
На долинах стежки зовсім почорніли, десь неподалік - гуси загомоніли, все ж йшли туди, як влітку, в надії, ще віднайти зелену травичку, чи може квіточку якусь, яка приховалася від осені.
Біля ставків, річок, озер береги геть почорніли, порижіли і жаб не чути, сховалися в жабуринні. Лише в воді час від часу рибки хлюпочуть, неначе ловлять промінці від сонця, які ховаються в воді. І вона колір раптово змінює в зелено-блакитний, переливається в рожево- блакитний.
А в садках останні червоні яблука, виблискували на сонці. Й жовті - жовті грушки та сині сливки, все в надіях, що хтось їх зірве. Що породило, зростило літо, осінь збирала в засіки….
Пелюстки квітів, що загубились, між травами заплутались, немов сховались у обіймах з ними. І килими, що влітку зеленіли, місцями вкрилися багрянцем, а десь, напівсухі зовсім скрутились. На пагорбку трава майже суха, сріблиться від дощової води, ще не встигло її сонце випити.
Спішить, поспішає осінь землю прикрасити, вуаллю багрово – золотою вкрити. Щоб знову й знову дочекатися ранку і радіти новому дню. З новою силою взятись до роботи, адже настав її час проявити себе, показати силу, здібність…
Та все ж з осторогою позирала, адже прийде зима, вона це знала, морозом закує ставки, річки, розстелить пухові перини, простирадла, махрові килими.
Тому і поспішала, ще жовтню треба допомогти, добавити фарб, а там й листопаду. Прикрити землю, неначе кожушком і вже тоді піде осінь на відпочинок. А земля буде дрімати, відпочивати, красуню весну з теплим сонечком чекати. А поки ж, осінь господарює, поспішає…
20.09.2017р
Як же гарно описана природа. Я просто відпочиваю, читаючи вашу прозу. Я лину в усі куточки природи разом з вами, милуюсь нею, живу разом в цій золотій осені.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую Вам! Ви знаєте,я запрошу Вас на прозу "Він і вона"Гадаю,не прогадаєте,коли прочитаєте.І "Після випускного"- 2 частини." Повернення шкільного кохання" Гадаю не пошкодуєте,буду рада. Успіхів Вам і натхнення!!!
я не бачу вашої прози"Він і вона". Де її прочитати
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надійко, там внизу проз остання строчка нажміть Вам відкриються останні прози.Ви там і знайдете,бо ж всі на сторінці не вміщаються.Так саме ,як і вірші є приховані. Успіхів Вам.
Дуже дивно, пані Ніно. Я завжди, в своєму житті, мав велике задоволення, бути з книгою. З нашою радянською літературою.
Та чомусь тільки тепер, пробило мене, на віршування, пісенних текстів. Тоді як, прозу, також пробував. Але дальше мініатюр, не пішло. І чому, так?
Тепер, про Вашу творчість. Сподобалось, не то слово.
Видно зразу, прфесійну руку майстра. Радий нашому знайомству!
З повагою, до Вас, Ніно і Вашої творчості,М!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий день!
Я щиро вдячна за теплий відгук Вам!
Так,ми виросли на радянській літературі, там стільки слів ,таких ,як зарає в мові не було,напевно тому і пишу простіше.А,ще ,бо за фахом була електромеханіком на ст. АТ-ПС-ПД при залізниці.Змушена була читати більше технічної літератури,вчити схеми.Пишу ,ще зі школи, але рідко,вже після 20 ,як всі про кохання,а потім в 90ті гуморески і часом біль за життя...Ось так онуків вибавила тепер є час писати. Хоч відчуваю, що більше до душі прози та на них треба й більше часу, а це значить більше сидіти за комп*ютером..
Роки спішать, летять кудись
А ми за ними птахами немов
Кожного разу злітали в вись
Хотілося писати знов і знов.Успіхів Вам!!!
Сам радіоінженер, за освітою, з майже сорокарічним стажем, за фахом.
Так, що тепер маю достатьньо часу, як і Ви Ніно, тільки на спів, своїх пісенних текстів, які тут викладаються.
А Вам, здоров'я та творчого натхнення!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! В мене стаж 39р і 2 міс. з них 36 років в зміні.Ось тепер не спиться і пишу. Я також маю декілька пісень та якби ж хто до них ноти написав. Вам бажаю всього найкращого і натхнення!!!
Доброго дня, Ніночко! Давненько не читала Ваших творів, от зайшла і зачарувалася. Це не просто проза, а поезія у прозі...
Натхнення Вам і доброго здоров"Я1
З теплом
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніно хай небо Береже Вас і ваші руки... Так описати красу цієї пори, можна лише чарівними руками.. Успіхів Вам! Творіть!!! Жаль не маю часу прочитати всі ваші твори але буду старатись.. А про поля дуже правдиво.. Це сфера моєї діяльності тому бачу цю красу кожного дня. Дякую Вам за чудові рядки!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00