Я – донька неба і сестра вітрів,
Тому і Повітрулею назвали.
Смереки люблять мій вечірній спів,
А полонини – пустощі й забави,
І навіть гори, хмурі і глухі,
В чалмі із хмар, як у тюрбанах білих,
Яких вітають гучно пастухи,
Ті гори, що від горя посивіли,
Притишено милуються, як я
Спускаюся по райдузі і скроні
Вичісую старанно їм зрання
Та ніжуся на скелях на осонні.
Гарнi рядки, Оксано. Дуже цiкава, захоплююча така казкова iсторiя. То ж ще е чи то украiнська народна казка, чи то легенда, так там одним з персонажей е дiвчина на iм'я Повiтруля, донька Лiсового царя.
Тiльки от може вам у 6 рядку, аби слово "гори" у двох рядках не повторювалося, то можна цей рядок трохи змiнити - "Вершини, що вiд горя посивiли".
Оксано, так а у вас тодi у 6 рядку виходить, що чалма i тюрбан - це одне й те ж, а насправдi, хоч вони i схожi мiж собою, але деякi вiдмiнностi е мiж цими головними уборами. Ось дивiться у цiй статтi ще пояснюють про вiдмiннiсть мiж ними: https://mylitta.ru/3186-india-national-costume.html
Може вам тут слово "як" замiнити на "чи". А також, якщо тут у вас гори у множинi, багато гiр, так тодi правильнiше буде i "чалму" не одну зробити. Може тодi цей рядок ось так змiнити: "В чалмах iз хмар чи у тюрбанах бiлих".
Дуже цiкава, захоплююча така казкова iсторiя. То ж ще е чи то украiнська народна казка, чи то легенда, так там одним з персонажей е дiвчина на iм'я Повiтруля, донька Лiсового царя.
