Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче?
-Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
Це ж ходить осінь рідним краєм... Величава,
дзвінкоголоса, ніжна, кучерява.
Чарівним пензликом навколо все фарбує.
Всім вишиванки золотом гаптує.
Натішся, вітре, й ти осінньою красою.
Умийся зранку чистою росою.
Всі павутиночки порозправляй сріблисті
й засни... притихни в золотому листі.
Коли проснешся... зірви яблука налиті,
пострушуй сливи й груші соковиті.
А як вербичкам золоті розчешеш коси-
розвійся в травах, де були покоси.
Літають бабиного літа павутинки...
Ховатися ще рано у хатинки.
Ще лисеня руде на сонці гріє спинку.
А вересень - дістав свою сопілку!
Його мелодії хоч ніжні, та журливі.
Птахів збирають в зграї гамірливі.
Скажи нехай летять... додай їм,вітре, сили.
Проси, щоб знов весною прилетіли.
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче.
Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
