Ти не сердись на мене, осене-чаклунко,
Я не тримаю зла за дощову печаль.
З’явилась ти мені Всевишнім подарунком,
Хоча за літом у душі сховався жаль.
Я не ображу тебе словом недоречним,
А буду слухати мелодій листопад...
З попутними вітрами граєшся безпечно
І розкидаєшся листками невпопад.
Я не серджусь на тебе, осене-блуднице,
Вдихаю з сумом прохолоду дивних мрій,
Прощаю твій туманний погляд, чарівнице,
В думках занурююсь у листопадний рій.
Чарівна твоя осінь, Світлано! 
за літом у душі сховався жаль
