Вже третю осінь мо́є серце із тобою
Вже третю осінь - мов ріка течуть вірші
Я квіткою милуюсь польовою
До тебе все вертаються думки
О скільки про кохання слів сказати можна
До порівнянь яскравих надихають почуття
Любов збагнути до кінця - людина не спроможна
Захоплюватися жінкою, здається можна все життя
Я ди́влюся в твоє обличчя, чи назавжди́ запам'ятаю
Всі лінії, та полум'я очей
Як буде дуже сумно - пригадаю
Чому від тебе моє серце так пече
О пташко, я не зможу цього передати
Яке величне це кохання - ти
Для тебе будуть почуття, вірші, пісні лунати...
Ще казка буде ця - про квітку й вітер - настрій радісний нести!