Опівніч .
Сон десь подівся .
В тишині розчинився ,
мов кава .
Ти стала як пава.
А ти розгубився .
Я просто в тебе влюбився.
Це наче як спалах .
Міліардів світів .
Ти сам захотів ...
Хіба у чім винна ?
Ти мабуть моя єдина .
Та ні !
То тільки слова такі .
А відчуваєш ти як ?
Зціпивши кулак
скажи правду .
Бракує слів .
Ти сам захотів ...
Не знав , не думав , не вірив .
Може опівніч в тобі будить звіра ?
Звіра в мені будиш ти !
Прости ...
Цей діалог трохи запізнілий .
Он та зірка спалила мости .
Я бажання їй загадала .
А я ?
А ти ?
А тебе в бажанні тому немає .
Місце святе , пустим не буває !