(С.Т. присвячується)
Закрутилося колесо далi так, що й годi його зупинити,
Закидає людей, проти волi, в зкордоннi країни тужити...
Тi краї тебе манять дивами пишноти у буденностi свiту,
А душею все тягне до мами, у село, де вже вигрiв цвiт липу...
А краса їхнiх мiст- неповторна, залишає твiй зiр у полонi,
А на серцi- молитва невтомна:,, Подаруй, Боже, щастя для донi...,,
Й хоч життя є суцiльная рана та солоними слiзьми полите,
Пам.ятай, моя люба Т....о, у стражданнях вчимося ми жити!
Прийде час i засяєш ти щастям та розправиш натомленi крила,
Бо нiкому вже бiльше не вдастся подолати усю твою силу!
23.06.2016 Портулалiя
