(С.Т. присвячується)
Закрутилося колесо долi, що й годi його зупинити,
Закидає людей, проти волi, в зкордоннi країни тужити.
Тi краї тебе манять дивами пишно́ти буденностi свiту,
А душею все тягне до мами, у село, де вже вигрiв цвiт липу.
А краса їхнiх мiст - неповторна, залишає твiй зiр у полонi,
А на серцi - молитва невтомна: «Подаруй, Боже, щастя для донi»
Й хоч життя є суцiльная рана та солоними слiзьми полите,
Пам'ятай, моя люба Т....о, - у стражданнях вчимося ми жити!
Прийде час i засяєш ти щастям та розправиш натомленi крила,
Бо нiкому вже бiльше не вдастся подолати усю твою силу!
23.06.2016 Портулалiя
