Шепоче троянда під вікном .
Невже літо було тільки сном .
Колише вітер втому .
Як затишно вдома ...
Збирається знову дощити .
Як звикнути в холоді жити .
Коли сонця тепло таке лагідне.
А обіймів тепло ніжне .
Припорошує попелом сніжним
й накрапає сумом .
Літо помалу зібрало свій клунок
і рушає ,
разом з веселкою мрій.
З осінню залишає .
Залишає в золоті безнадій .