А знаєш, що моя любов у іншому часі уже живе,
Де сонце на зиму
повертає,
І любов інших обертів набирає.
І вимірюється не лише силою почуттів,
Але й здатністю міркувати, думати,
аналізувати.
Проходить її трансформація,
Перевтілення, переселення,
перенесення
Із органу сердечного до
Розумового.
З часом вона стає розумнішою,
Виваженішою, розсудливішою,
Із життєвим досвідом і певними
Знаннями.
Так, так. Вона не така уже
Дурненька, не така довірлива,
Не така наївна
Як була колись.
Вона ж зростає і знань життєвих
набуває,
І вірить!
Я вірю в неї, а вона вірить в мене.
І так ми двоє у цьому бурхливому
Морі Життя, де повно небезпек і
Зради.
О! Як би нам свою любов не зрадити
І не згубити у цьому світі?
Вчимося любити.
В любові зростати,
І з любов"ю свою осінь життя
зустрічати,
І вірити, вірити, вірити
В неї!
І най нам по вірі стається!
І дай, Боже, щоб наша любов
Не була заїздженою, заношеною,
Замученою, передчасно постарілою.
Щоб вона завжди була молодою,
Свіжою, справжньою,
Весняно- осінньою.
Щоб завжди їй хотілося і моглося,
І добре жилося,
Щоб за себе постояти уміла,
Щоб по життю
На крилах віри й надії
Летіла, літала,
До небес злітала,
І до твого серденька
завжди долітала!
ID:
749454
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.09.2017 10:03:54
© дата внесення змiн: 06.09.2017 10:03:54
автор: яся
Вкажіть причину вашої скарги
|
