Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Є вам чим гордитися! Це добре! У мене теж є чим і ким гордитися.. Та, мабуть, так і в кожного..
Головне те, що ми не зрадники, любимо свою Україну...На цю тему багато можна чого сказати..
Гарний вiрш, Ганно. Дуже цiкавi, патрiотичнi рядки. Ну, якщо у вас предки були козаками, то й ви тодi - козачка. То ж ще Раiса Кириченко спiвала:
Я козачка твоя, я дружина твоя
Пане полковнику мiй синьоокий.
То ж колись, ще за часiв Запорiзькоi Сiчi, на тому мiсцi, де зараз мiсто Днiпро, яке до недавнього часу називалося Днiпропетровськ - то там колись були козацькi поселення - Старий Кодак i Новий Кодак, якраз однiею лiтерою лише вiд вашого прiзвища вiдрiзняються. А коли Катерина Друга наказала зруйнувати Запорiзьку Сiч, то якраз на мiсцi козацького поселення Новий Кодак i почали будувати мiсто, яке на ii честь i назвали - Катеринослав, а зараз це мiсто Днiпро.