Закружляла осінь в дивовижнім вальсі,
замелькало листя жовто-золоте.
У ламбаді літо проминуло й сальсі,
а тепер у моді па і фуете.
Залунало танго й літня танцівниця
в золотім наряді в коло увійшла,
та ялин і сосен зеленіє глиця –
осінь їм заміни так і не знайшла.
Липи з ясенами крутяться у польці,
віти їх мелькають ніби вітряки,
виграють багрянцем на осіннім сонці,
щедро розсипають злато й мідяки.
У низькому небі появилась просинь,
промінцями світоч землю обійма.
Бал останній править танцівниця-осінь.
Залишилась кода, скоро вже й зима…
05.09.2017