Чуєш як плаче осінь?
Людство втрачає любов,
Втрачає розсудок -
Божеволіє...
Ах! Як воно воліє
Порятунку, спасіння.
Щоб врятувати той світ
І людський рід,
Приходить до нас
Спаситель -
Наше рятівне коло
У бурхливому
Життєвому морі,
Де життя без правил,
Де наглість, сила,
Жорстокість, збайдужілість...
Верх беруть.
Хочеш виживати -
Вчись обкрадати.
Всіх і себе.
Куди ж ця дорога
Нас заведе?
Усе у цім світі
Поцупити можна.
І Любов.
Без неї так у серденьку
Порожньо стає,
Холод душу наповняє.
Любові ніщо не заміняє.
Вчимося любити,
В любові зростати,
І не маєм права
Її розпинати!