Не спить наш люд, зерно збирає
Із душ, готує до сівби,
У лан надію засіває,
Щоб міць росла для боротьби.
Не стер із мозку кров на руті,
Походи білої в селі
Те, як були ми гнані й гнуті
На Богом даній нам землі –
Тій, в якій дім верби й платана,
Просолених і прісних вод,
Де схід – гнійна велика рана,
А Крим – під владою заброд.
Та ми здолаємо руїну,
Вогонь у душах не загас.
Збудуємо нову країну.
Бог допоможе нам і час.
Напилися уволю болю,
Пора нове майбутнє шить,
Мечем і серцем брати долю,
Бо лиш боротись – значить жить.
Да мне то что? Украина поборола индустрию, науку, образование... Сейчас борется с медициной, лесами (Карпаты уже облысели), излишками населения (уже сократила наполовину) и прочим. Еще есть с чем бороться, боритесь дальше.
Як вам все-рівно, то нафіг писати. В Україні все буде добре. Менше москалям треба лізти в наші справи. Якби не вони, то війни б не було, а індустрія й наука вже б пішли вперед.А Карпати потрохи засаджуються.
Дякую вам пронизливі правдиві рядочки.непроста доля украінського народу.ніби ж усе є і чорноземи і чисті ріки а от долі щасливоі немає.але будемо вірити у краще.ми все поборимо.
