А свято триває. І втягуєш те незалежне свято у себе на повні груди і
наповнюєшся ним.Наповнюєш свій порожній або напівпорожній глек душі
духом свята. Хтось наповнюється ілюзією, хтось феєрією свята. Смакуй
справжнє свято. Відчувай його. Ділись із іншими. Це - наше, вистраждене і
страждене, і хай поки ще нужденне, бідне, але з часом... З часом буде у
Євросоюзі і стане Євросвятом. І стане міс Свято, Свято всіх Свят - гарне,
достойне, багате, завидне. І хай не заздрять нам. Воно , ох як важко нам
дістається. Скільки крові тої, мов водиці лється, проливається на рідну землю,
де уже зростають паростки нашої незалежності. І не за горами той день і той
час, коли Свято незалежності набере нового змісту і нового наповнення.
І стане із частково-тимчасово незалежного - незбагнене, неоцінене і неймо-
вірно святково залежним.
Оце то свято! З різними викрутасами, прибамбасами, ковбасами, пи-
вом, медом,пирогами, кавунами, огірками і всім, чим грішна душа любить ласу-
вати. Ну і смачне свято. Незалежне ні від мене, ні від тебе, лише від нас обох,
багатьох, і великих, і малих, і розумних , і не дуже.
Ох, як хочеться подусяти оце його. Та так сильно, вміло, тепло,
гарно, щоб стало душі мило, любо, нарядно, порядно і неординарно-зарядно,
і не квадратово, а кругло.
І буде наше свято круглим. І покотиться, куди йому захочеться.
Так як в казці про колобка. І якщо його захочуть з"їсти, то ні зайчикові, ні
ні вовчикові, ні ведмедеві не вдасться. Лише хитра лисиця, якій усе до лиця
обхитрила молодця. І ось уже рота відкрила... А ми її - зась, по пиці, і не
вдалося свято лисиці. Отож пригощаймося самі нашим святом. Ну, якщо дуже
захочуть пани і пані, господа і дами - то трішки дамо, аби те товариство чемне
було. Чи товариство, чи зграя. Воно, а чи вона - одна сатана, а якщо не сатана,
то стерво. Не хватає уже нерва, нерви закінчуються, а починається землетрус,
починає мене трусити - хоч берися за сито і пересій свої муки, щоб не завелися
мухи. Ой скільки в кожного багато їх. Але то свої мухи.
І коли спечу ще пару колобків, то вже буде імітація свята, щось по-
дібне до свята. Але будемо ним ласувати, а справжнє свято не будемо їсти. Його
у серденьку збережемо, це справжнє свято, у серденьку, яким володіє любов.
І хай собі та святість там живе, діє, можливо на когось подіє.
І хай святиться ім"я твоє, Україно, у наших серцях!
ID:
747805
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.08.2017 22:34:14
© дата внесення змiн: 25.08.2017 22:34:14
автор: яся
Вкажіть причину вашої скарги
|
