Біжу кудись за покликом лиш серця,
Крізь осуду колючки – шпичаки...
А вслід осатаніло так сміється
Хто совість проміняв на п’ятаки.
І хай помилок я роблю немало,
Бо я ж проста людина як і всі,
Та душу я свою не продавала,
Щодня кручусь мов білка в колесі.
Ненавиджу брехні я блюзнірства,
І як думки з словам врізнобіч.
Я не люблю невігластва і звірства,
Не щирих і улесливих облич!
Ненавиджу я ще пристосуванців,
Бо для таких мораль то просто звук.
Фальшивих патріотів запроданців,
І їх брудних, нечесних душ і рук.
Щаслива я, що Бог таких відводить,
Що все ж хороших біля мене більше.
Що мої стежки там де світло ходять,
Збираючи натхнення в мої вірші,